Історична довідка. Кафедра Експериментальної фізики.

У 1870 році, після захисту докторської дисертації про закони перетворення електрики в теплоту, керівництво кафедрою приймає професор Шведов Федір Никифорович. Федір Никифорович організує фізичний кабінет, яким керує впродовж всієї своєї трудової діяльності, навіть, не дивлячись на те, що довгий час він обіймав посаду декана фізико-математичного факультету і ректора університету.

Лекції Ф.Н.Лапшина були зосереджені на вивченні властивостей світла, тепла, електричного струму. З приходом професора Шведова  значно розширився круг розділів фізики, які читалися студентам. Серед них з'являється статика фізичних тіл, курс математичної фізики, вимірювальна фізика, теорія потенціалу, експериментальна фізика, дослідницька фізика.

Федір Никифорович запрошує на кафедру талановитих молодих викладачів -   М.О. Умова і Н.Д.Пильчикова.

З приходом на кафедру професора М.О.Умова у викладанні з'являються розділи математичної і теоретичної фізики. Після його від'їзду ці розділи продовжує читати приват-доцент Н.Д.Пільчиков, який організовує вимірювальну лабораторію і керує її роботою.

Таким чином, поступово сформувався основний напрям кафедри - експериментальна фізика. Оскільки кафедра фізики була єдиною, то її викладачі читали і окремі розділи, і загальні курси з фізики, і спеціальні курси. Ця традиція,  розпочата на кафедрі ще  при створенні університету, зберігається і сьогодні.

Профессор Шведов багато працював над експериментальними і теоретичними дослідженнями. Основні напрями його досліджень були зосереджені в областях електрики, оптики, кінетичної теорії газу, вивченні звуку. Він був також одним з основоположників нового напряму науки - дендрохронологиі.

Слід відзначити, що в учбових планах університету часу проф.Ф.Н.Шведова серед найменувань основних курсів твердо встановилася термінологія дослідна тобто дослідницька або експериментальна фізика, і математична фізика.

У 1903 році з'являються відомості про те, що на базі кафедри створюється Фізичний інститут, до складу якого входили фізичний кабінет із загальною лабораторією і вимірювальна лабораторія. Фізичний інститут був призначений для учбового процесу. Керував ним Федір Никифорович.

У 1906 році посаду завідувача кафедрою фізики Новоросійського університету обіймає професор Кастерін Микола Петрович. Основні наукові інтереси Миколи Петровича зосередилися на дослідженнях Ліпмановськой кольорової фотографії і дисперсії світла. Результати цих досліджень послужили підгрунтям для розвитку експериментальних досліджень школи професора Е.А.Кирилова. Професор Кастерін організує як роботу кафедри, так і фізичного інституту. В цей час читаються курси з електрики, оптики, механіки, теплоти.

У 1914 році в переліку курсів, які читаються на кафедрі, з'являються лекції з теоретичної фізики, які читав приват-доцент Д.Д.Хміров.

З 1915 року на кафедрі працює професор М.П.Мандельштам.

Починаючи з 1911 року в звітах кафедри фізики і фізичного інституту з'являються відомості про роботу молодого ученого Е.А.Кирилова, який був залишений на кафедрі і в 1911 році опублікував роботу про аномальну діссперсію в Ліпманівських кольорових фотографіях  в журналі Вісник фізико-математичного товариства. З квітня 1912 року Е.А.Кирилов був затверджений позаштатним лаборантом при фізичному інституті.

З 1921 по червень 1960р. кафедру очолює Е.А.Кирилов. З моменту призначення професора Кирилова завідувачем, кафедру називають кафедрою експериментальної физики.

У серпні 1930р. на першому Всесоюзному з'їзді фізиків в Одесі Е.А.Кирилов виступив з доповіддю "Отрицательный  внутренний фотоэфект в бромистом серебре". Ця доповідь фактично повідомила про те, що на кафедрі експериментальної фізики був започаткований новий науковий напрям - вивчення властивостей напівпровідників. Можна вважати, саме тоді почався сучасний етап розвитку кафедри експериментальної фізики. Дослідження різноманітних властивостей об'єму і поверхні напівпровідників - це і сьогодні основний напрям досліджень кафедри і її науково-дослідних лабораторій.

У 1960 році починається значне розширення експериментальних робіт на кафедрі. Серед них - дослідження оптичних і фотоелектричних властивостей напівпровідників групи сульфіду кадмію, нелінійної провідності полікристаллов карбіду кремнію і тонких плівок оксиду алюмінію.

З листопада 1960р. по січень 1965р. кафедрою керує кандидат фізико-математичних наук доцент Трофім Якович Сьора. Т.Я.Сьора організував першу в Одесі учбову лабораторію з атомної фізики, яка надалі стала лабораторією фізики напівпровідників.

З січня 1965р. по червень 1968р. обов'язки завідувача кафедрою виконував доцент, кандидат фізико-математичних наук Костянтин Костянтинович Демідов. Основні його наукові інтереси були зосереджені на вивченні властивостей полікристалічного карбіду кремнію і варісторов на його основі.

З червня 1968р. по 1994р. завідувачем кафедрою експериментальної фізики був  професор Віктор Васильович Сердюк. На фізичному факультеті відкривається спеціалізація з фізики напівпровідників і діелектриків. Під керівництвом В.В.Сердюка в НДІ фізики створюється науково-дослідна лабораторія напівпровідникової електроніка. З часом на кафедрі відкривається науково-дослідна лабораторія "Фотоелектричні властивості неоднорідних напівпровідників". Дослідження концентруються на вивченні,  головним чином, фотоелектричних і оптичних властивостей  напівпровідників групи А₂ В₆.

В 70-х роках до цих досліджень додаються ще дослідження люмінесценції напівпровідників і напівпровідникових  структур. Проводяться перші дослідження рідких кристалів і впливу жорсткого випромінювання на властивості напівпровідників. Починає формуватися новий напрям досліджень на кафедрі, зосереджений на вивченні поверхневих властивостей напівпровідників.

З початку 80-х років на базі кафедри проводиться Всесоюзна школа з фізики поверхні напівпровідників. Під науковим керівництвом  доктора фіз.-мат.наук  В.А.Сминтини в 1990г. створюється науково-дослідна лабораторія "Сенсорної електроніки і технологій".

В травні 1994 року завідувачем кафедрою був обраний Сминтина Валентин Андрійович.(доктор фіз.-мат.наук з 1988г., професор з 1993г., ректор ОНУ з 1995г., заслужений діяч науки і техніки Украины,2000г.)